Якими були перші електромобілі
Не новина, що бензинові або дизельні автомобілі є набагато дешевшим і поширенішим транспортним засобом, ніж електромобілі.
Нерідко електрокари сприймаються як інноваційне, високотехнологічне і щось, з чим людство зіткнулося зовсім недавно.
Еталоном сприйняття сучасного електромобіля. Вона постійно на слуху, миготить у новинах і є деяким пекельним гібридом обчислювальної потужності комп'ютера та сучасної електротехніки.
Ймовірно ви не знаєте, що електромобілі насправді з'явилися на кілька десятків років раніше за бензинові або дизельні автомобілі, і довгий час навіть лідирували в транспортних перегонах по всьому світу.
Дивно, але колись здавалося, що майбутнє транспорту за електричними машинами. Ситуацію зламала політика Генрі Форда. Зниження цін на бензинові авто, спрощення їх виробництва та виявлення нових родовищ нафти роблять виробництво та утримання електромобілів дедалі більше нерентабельним. ДВЗ виходять уперед і впевнено лідирують.
У 1910-их роках людство
Перші електричні ” самохідки ” виникають у 20-30-ті рр. ХІХ століття.
У 1828-му році фізик з Австро-Угорщини, першим сконструювавши триколісну коляску, що рухалася за рахунок енергії електромотора.
1830-і роки особливо багаті на роботи у цій сфері завдяки. Це дозволило спростити конструкцію електродвигуна і зробити його дешевшим і ефективнішим.
1832-го року шотландський винахідник. Винахід, втім, не набуває розвитку через використання одноразових блоків живлення. По суті, це були батареї.
1834 року американець. Ще через рік голландський професор Сібранд Стратінг зі своїм помічником Крістофером Беккером створили свій електричний самохідний візок.
Втім, електрокарами назвати ці машинки було складно, адже розганятися вони могли лише до 6 км/год.
Незважаючи на масовість спроб створення електромобілів вченими з усього західного світу, ідея не отримує належного розвитку через технічний недосконалість галузі.
Незважаючи на досить відчутні успіхи в електромобілебудуванні, в першу половину XIX століття ще не були винайдені акумулятори, які можна було б перезаряджати та використати повторно. Батарея має бути ще й досить компактною, щоб можна було встановити її на візок, який не розвалиться під вагою джерела живлення і при цьому не займе половину вулиці. Ось із цим була величезна проблема! І проіснувала вона мало не до наших днів, що й загрожувало розвиток електротранспорту. Тільки сьогодні з'являються нові акумуляторні системи, які здатні вирішувати подібні проблеми та мають компактний розмір та високі показники властивостей.
Проте, становище змінюється у 1865-му році, коли французький
Винахід підстьобує розвиток електромобілебудування та ентузіасти з усього світу з новими силами кидаються у транспортні перегони. Ще б пак, адже тепер перед нами відкриваються такі можливості!
“Сорок років світу”, протягом яких Європа не знала воєн і не підозрювала про бурю Першої Світової війни, що готується вибухнути над планетою, співпали із “золотим віком” електромобілів, які використовувалися аристократією та буржаузією повсюдно.
Електрокари на той момент сяяли: їх використовували таксисти найбільших міст Європи та Америки. Це було вигідно, зручно та зовсім недорого.
Рубіж швидкості 100 км/год на електромобілі першим подолав бельгієць Каміль Женацці.
Електромобілі завжди відрізнялися від авто тихохідністю та простотою в управлінні. Конструкція теж була дуже простою. Адже в такому візку і мудрувати особливо нема за що. Це завжди привертало до електрокар підвищену увагу.
До речі, корисно знати, що тролейбуси та трамваї не є електромобілями, бо влаштовані іншим чином. Електромобілем вважається транспорт, який використовує для приводу провідних коліс електричну енергію, що отримується від джерела хімічного струму.