Касетник з навігацією, гусениці та крутилки: як еволюціонували автомагнітоли

Автопошук радіостанцій у радіоприймачі 50-х років ХХ століття та GPS у касетній магнітолі на початку 90-х – як розвивалася автомобільна мультимедія «допланшетної епохи»? «Колеса» знайшли єдиного останнім часом професійного колекціонера автомагнітол Mercedes-Benz, який розповів нам про найцікавіші експонати та їхню історію!

Термін «професійний колекціонер», який я вжив у врізі до цієї статті, можливо, не надто коректний: все ж таки колекціонування – це апріорі хобі; явище не професійне, а суто аматорське… Проте герой нашої історії – аж надто специфічний колекціонер. Ймовірно, єдиний такий у нашій країні і тим більше – єдиний визнаний за свого в нечисленній європейській спільноті колекціонерів вузьких напрямків автомобільної аудіотехніки. Тому термін «професійний» тут звучить доречно, і ми його залишимо!

Отже, знайомтеся: Дмитро, 32 роки, мешканець Москви:

– У нашій сім'ї у 90-ті роки виявився трохи уживаний 124-й Мерседес. Цьогоріч у 2010 він перейшов до мене з пробігом близько 300 тисяч кілометрів. У ньому стояла касетна магнітола, у якої трапилася типова болячка – резистор ручки гучності стерся, наповнився графітовим порошком, і ручка поводилася неадекватно. Замість касетника я поставив топовий на той момент процесорний Pioneer DEH-88RS2, що умовно підходить своєю симетричністю по дизайну інтер'єру. Але, незважаючи на те, що я довго колупався з налаштуваннями (яких там море), чудового звучання рідної голови домогтися так і не вдалося. У результаті з антресолі був вилучений рідний апарат, відремонтований, і понеслося … Мені стала цікава еволюція мерседесівських головних пристроїв, і я з головою поринув у її вивчення, купуючи екземпляр за екземпляром, вивчаючи їх та реставруючи. Моя колекція захоплює період з повоєнних років до 2001 року, коли на рестайлі 210 кузова з'явилася система Command. Після цього магнітоли перестали бути самостійними пристроями та глибоко інтегрувалися в інтер'єр та електроніку автомобіля. І що, можливо, навіть важливіше – пропало олдскульне чудове звучання… Машини ставали дорожчими і складнішими, а звук виявився втраченим.

Колекціонування магнітол Mercedes-Benz – вузьконишеве хобі, абсолютно нерозвинене в нашій країні. Та й за кордоном воно теж куди рідкіше, ніж навіть колекціонування самих ретро-мерседесів… Проте за кілька років цього захоплення Дмитру вдалося завоювати певний авторитет у колах європейських (переважно німецьких) колекціонерів, які прискіпливо вивчають найдрібніші деталі на відміну від численних різновидів. що проводять мікро-фестивалі та тематичні виставки та видають у своєму ком'юніті унікальні довідники-каталоги.

Найбільшим партнером Mercedes-Benz із постачання компонентів для аудіосистем традиційно була німецька компанія Becker, партнерство з якою почалося ще до Другої світової війни. Чи не 90% всіх головних пристроїв на машинах із трипроменевою зіркою – її виробництва. Назвами моделей Becker не балував … Основними іменами моделей магнітол були Avus, Europe, Grang Prix і Mexico. Вони існували десятиліттями, радикально змінюючись зовні та внутрішньо, отримуючи різні індекси та модифікації, але зберігаючи імена. Також у різний час Mercedes-Benz співпрацював із Blaupunkt, Bosch, Alpine, JVC та ще деякими компаніями, але ці колаборації значними та/або тривалими назвати не можна.

Найстаріший експонат у колекції Дмитра – Becker Mexico, монофонічний ламповий автомобільний радіоприймач 1953 року. Ставився з кінця 40-х років на Mercedes-Benz у 110-му кузові.

Корпус приймача виглядає стандартним “однодіновим”, як сучасні, але знизу до нього прикручений ще один великий блок, а кабелем з багатоконтактним роз'ємом підключений зовнішній модуль, в якому знаходиться ламповий підсилювач потужністю 7 ватів. Хвилі – середні та УКХ, від 87 до 106 мГц: на 106 мегагерцях у Європі діапазон у роки закінчувався.

Дмитро розповідає:

– Апарат повністю працездатний – у такому вигляді знайти його було дуже непросто. Я довго листувався з німецькими майстернями, які займаються реставрацією ретро-автомобілів і таким чином зміг його придбати. У радіоприймачі чудово працює автоматичне налаштування на станції. У це важко повірити, знаючи, що йому 68 років! Під шкалою налаштування знаходиться довга витягнута клавіша, на якій написано Becker Mexico – це кнопка автопошуку. Після її одноразового натискання (а «кликає» вона з смачною тактильною віддачею!) моторчик починає обертати через редуктор змінний конденсатор і зупиняється при виявленні радіостанції. Причому зупиняється ідеально чисто та чітко – строго на частоті. Наступне натискання – і налаштування йде до наступної станції, і таке інше. Коли стрілка доходить до кінця шкали,

Наступний експонат за шкалою часу – Becker Mexico Casette Stereo. Це 1975 рік, і стояли такі в Mercedes-Benz у 115 кузовах. Це вже класична магнітола – касетний програвач та радіо. Проглядається явна наступність у дизайні з попередньою моделлю: між діапазонними кнопками розташувалася та ж довга клавіша автоналаштування, що несе напис Becker Mexico Casette.

Зовнішній підсилювач – знову у вигляді окремого виносного блоку, але він вже не ламповий, а транзисторний: потужні вихідні транзистори видно зовні на стінці-радіаторі. Були і моно, і стереоверсії. Виносний підсилювач застосовувався через досить велику елементну базу радіоапаратури того часу. Засунути його в корпус самої магнітоли (в якій багато місця займала хитра механіка автоналаштування) у 70-х ще не виходило.

У другій половині 70-х року пафосний стиль “а-ля домашні радіоли” в автомобільній аудіотехніці поступово почав йти. І в ручках, і в панелях узяв гору пластик, причому, що важливо, тоді це була не економія, а навпаки – шик!

Характерні представники жанру – Becker Europa у версії радіо та касетної магнітоли. Кінець 70-х – початок 80-х, 116-й кузов та ранні 123-і. Ручки гучності і налаштування радіо сьогодні виглядають смішно, нагадуючи кухонну плиту або пральну машину … Проте приймачі мали пам'ять на станції!

Кнопки LMKUUU – осередки пам'яті у відповідних діапазонах. Відповідно, в пам'ять можна було внести по одній станції у довгохвильовому, середньохвильовому та короткохвильовому діапазоні, і три станції – у модному УКХ. Після налаштування на станцію ручкою потрібно витягнути кнопку пам'яті на себе до клацання, а потім до упору натиснути, засунувши назад, і станція зберігалася. Кнопочка та індикатор «kurier» – включення особливого режиму для прийому для дорожніх сповіщень: мовлення із субтоном, свого роду провісник цьогорічного RDS.

Касетна дека – без автореверса, хоча він тоді вже починав з'являтися. Дивно, якою приголомшливою якістю були пасики – вони не розсохлися досі, хоча не змінювалися жодного разу! Касета звучить, як ведеться, звук не «пливе»! У цих апаратах, до речі, вперше з'являються світлодіоди – поки що лише для індикації режимів радіо. Шкала все ще підсвічувалася ззаду лампочкою розжарювання.

Перша магнітола з РК-дисплеєм з'явилася на Mercedes-Benz у 1981 році, на машинах у 126-му кузові. Це ще одне покоління моделі Becker Mexico Casette. Цифровий радіо, пам'ять на станції, електронний (кнопковий) регулятор гучності. Були версії з підсилювачами 2х5 ватів та 2х7 ватів, були магнітоли, а були й голі радіоприймачі, у яких виносна касетна дека розміщувалася в підлокітнику.

Випускалася модель недовго – років зо два. Прийнято вважати, що конструктори переборщили з кнопками «заподлицо», які мали через це недостатню «намацуваність» наосліп.

Becker Grand Prix Code – приголомшлива модель з цілою низкою цікавих для свого часу новацій. Ставилася у пізніх 123-х та у 126-х теж. Перша модель із протикрадіжним паролем-кодом. Експерименти в галузі ергономіки тривали…

Ключова фірмова фішка цієї магнітоли – звичайно, “гусениці”. Праворуч і ліворуч розташовані два регулятори, які потрібно не крутити або рухати, а рухати через гумову «гусеницю», рухами, що нагадують перегортання сторінок! Незвичайний, але дуже зручний тип регуляторів, особливо для керування наосліп, не відриваючи погляду від дороги.

Кнопки пам'яті станцій теж дуже цікаві! Вони зроблені з відсиланням до механічних кнопок, за якими ховалися не прості контакти на замикання, а тяги механізмів. Тут же кнопки для фіксації станції нагадують і клацають, як «механіка», хоча це фальш-рішення – насправді вони звичайні електронні, тактові.

1985-1987 роки принесли укрупнення РК-дисплея – з Becker Mexico Casette цей дизайн екрану магнітол Mercedes-Benz, довгий та вузький, утвердився на довгі роки.

Магнітола теж із кодовим захистом. Поки що залишається механічне управління касетною декою, але вже є автореверс, є кнопочка шумоподавлювача «Dolby», кнопочка «CR» для хромової плівки.

Рідкісна експериментальна модель Becker Mexico Casette кінця 80-х – з мікроскопічними ручками-крутилками, інтегрованими у великі кнопки-гойдалки! Ці крихітні коліщатка регулювали баланс між правим та лівим каналом та співвідношення гучності перед/зад. Відверто кажучи, нічого особливо видатного (і навіть дуже корисного) в такому рішенні немає, проте технічно воно було дуже складним – від цих коліс, імплантованих у клавіші, через весь корпус магнітоли йшли до задньої стінки крихітні карданні (!) Вали… Також це перша модель магнітоли Mercedes-Benz, де з'явився зв'язок із датчиком швидкості та автоматичне регулювання гучності залежно від швидкості руху.

1991-1993 роки. Becker Grand Prix та Becker Grand Prix 2000. Магнітоли ще касетні, але в них вперше з'явилося керування зовнішнім CD-чейнджером!

1990-1993 роки та дуже круті модифікації касетних Becker Mexico 2000. Ставилися на 140-ті кузови високих комплектацій – 600-й, 500-й. Два апарати – практично однакові, але з невеликими відмінностями для різних ринків. У однієї магнітоли рамка пластикова, у іншої – така ж, але металева. Автоматичне втягування касети – трохи натиснуло, і її засмоктало в механізм. Управління касетником – електронне.

Але найсмачніше в цих Mexico 2000 – це подвійні тюнери, що вперше з'явилися, у виносних блоках-модулях з безперервним скануванням радіодіапазону, а також пульти дистанційного керування!

Як тільки ви включаєте магнітолу, вона одним тюнером запускає радіоприймання відразу, без будь-якої затримки, а другим тюнером паралельно прочісує від початку до кінця весь діапазон. Причому робить це постійно. Це дозволяло максимально швидко перемикатися між станціями послідовно (кнопками-стрілками, а не кнопками пам'яті), оскільки при такому перемиканні станції бралися не з ефірного пошуку, а вже з внутрішньої пам'яті другого тюнера, який до того ж постійно оновлював. Плюс часто буває так, що радіостанції мають різні частоти у різних регіонах мовлення – у цьому випадку подвійні тюнери Mercedes-Benz автоматично, непомітно та безшумно змінювали частоту, коли ви у дальній поїздці виїжджали із зони мовлення на одній частоті та в'їжджали до зони з іншої…

Блок подвійного тюнера містив у собі також підсилювач і був розміром із саму магнітолу:

Інфрачервоний пульт дистанційного керування на той час – особливий шик! Величезна товстезна цегла (при цьому дуже зручна) на батарейці типу «крона» на 9 вольт!

У 1989 році в автомобілі прийшов новий аудіоносій – компакт-диск. Becker Mexico Divercity став першою магнітолою (хоча слово «магнітола» із втратою касетного приводу вже втрачає сенс, але ми продовжимо його використовувати як звичне та зрозуміле) із CD-приводом на Мерседесах.

Дисковий механізм був із «засосом», клавіші керування станціями радіо переїхали вниз, а клавіші диска розмістили зверху. Загальний дизайн в цілому не змінився – той же довгий і вузький дисплей-«олівець» з фірмовим жовтим підсвічуванням. Блок тюнера та підсилювача – знову ж таки виносний:

Ще два дуже цікаві з погляду історії та колекціонування апарату – різновиди моделі Becker Exquisit. Ставилися на рестайл 124-го, рестайл 140-го та дорестайл 210-го кузова.

З цієї моделі магнітол на них перестали писати марку виробника (Becker) – лише модель. Незважаючи на роки випуску з 1993 по 1997 та наявність в асортименті Mercedes-Benz дискових магнітол, ці Exquisit – касетні. Але з можливістю управління чейнджером, очевидно. Mercedes-Benz взагалі досить довго не ховав магнітну стрічку. Також був доступний інфрачервоний пульт.

Хоча назва моделі перекладається як «вишуканий», морди магнітол виглядають грубувато, по дизайну ближчі один до комерційного транспорту, ніж до преміального легкового… Проте вони були надзвичайно дорогими. Слот касетної деки тут вже більш тонкий, для засовування касети поздовжньо, а не поперечно. Касетна дека з механізмом засосу та з електронним керуванням, хоча кнопки деки – дуже великі і виглядають як механічні.

Чим цікавий ще Exquisit? Насамперед тим, що на ньому здійснилася спроба співпраці Mercedes-Benz із японськими виробниками електроніки. Модель Exquisit розробила, зрозуміло, Becker, але зробити копію раптово дозволили фірмам Matsushita і Nakamichi, що об'єдналися для цього завдання. Причому робили вони свій варіант, як не дивно, не для мерседесів японського ринку, а для Європи… Це було замовлення для броньованих Gelandewagen, броньованого 140-го та деяких штучних версій. Зовні магнітоли практично однакові, але версія Becker – із пластиковою передньою панеллю та кнопками, а версія Matsushita та Nakamichi – повністю металева, хоча візуально це ледве видно. Такою була вимога щодо пожежної безпеки через установки систем пожежогасіння в «броніках». Типу, “варіант, що не підтримує горіння”.

Японську та німецьку версії відрізняли за звуком та за пультами. Варіант від Becker звучав чудово, а ось від Matsushita/Nakamichi – так собі … Пульт німецької моделі – той же, що і раніше, здорова незграбна цегла, а ось японці постаралися і зробили набагато витонченіший і сучасніший варіант:

Настає 1997 рік … У нашій країні все ще сходить з конвеєра 412-й ІЖ з радіоприймачем “Билина”, а у Mercedes-Benz – перша магнітола з GPS-навігацією!

Ось перші три апарати, де навігація була реалізована. По картинці знизу вгору:

1 – радіоприймач Blaupunkt, 1997 рік, останні 140 кузова;

2 – касетна магнітола Bosch, у якої слот для касети ховався за відкидним дисплеєм; 1999 рік, 140 та 210 кузов;

3 – дискова магнітола Becker Audio 30, 210 кузов

За відкидним дисплеєм ховалася щілина касетоприймача. Шарнір дисплея – моторизований. Часто, до речі, ламався від спроб закрити його примусово вручну.

Як працювала навігація в епоху найпростіших символьних дисплеїв без графіки в сучасному її розумінні? Та ще й на таких простих апаратах, як радіоприймачі та касетники?!

Власне, всі функції навігації здійснював зовнішній навігаційний блок. Розміри він мав такі ж, як і сама магнітола – навіть ще й більший. Усередині блоку був CD-привід, де крутився диск з дороговказом. При натисканні на клавішу NAV на магнітолі блок запускався, розкручував диск і пропонував ввести адресу. Введення здійснювалося у найпростішому буквенно-цифровому інтерфейсі шляхом переміщення курсору за абеткою.

Після введення адреси починалося ведення за маршрутом. Воно було «стрілочно-голосовим»: звичний за будь-якої сучасної навігації жіночий голос віддавав команди, а з візуалізації були лише стрілочки на екрані – прямі чи поворотні, з дистанцією до маневру. Карта з дорогою, будинками та іншими об'єктами, як сьогодні, очевидно, не відображалася. Але це був реальний прорив – справжня революція в системах інформаційної допомоги водієві!

Дві красиві та недешеві моделі з обробкою під корінь горіха – це дискова Becker Grand Prix та касетна Becker Mexico. Цікаві конструктивні апарати зі знімними панелями в зручних футлярчиках, з компактними пультами. Випускалися наприкінці 90-х і йшли як дилерські опції. Що цікаво, Becker робив їх не тільки для Mercedes-Benz, але і для інших брендів. З цією метою в меню можна було змінювати колір підсвічування: жовтий для Mercedes-Benz, зелений Ford, червоний Audi і Porsche.

Дивний факт: світлодіодні технології на той час були ще недосконалі, і на цих апаратах RGB-підсвічування дисплеїв виявилося недовговічним … Діоди псувалися від часу (досить швидко): то червоний, то зелений в матриці переставав світити нормально, і на дисплеї виходила колірна каша – одні діоди світили лише зеленим, інші – лише червоним, а треті зберігали працездатність і реагували на регулювання, даючи, наприклад, жовтий колір… Сьогодні знайти таку магнітолу з живим дисплеєм надзвичайно важко, але обидва екземпляри в колекції Дмитра цілком справні!

У 1992 році до списку партнерів Mercedes-Benz по аудіочастині раптово приєднався Technics (бренд Matsushita, нині Panasonic). Цій марці дозволили створити магнітолу для автомобілів, що випускалися для японського ринку (124, 129, 126 кузова). У результаті вийшов унікальний і дуже рідкісний на сьогоднішній день апарат з незвичайною «гладкою» передньою панеллю, нехарактерним для магнітол Mercedes-Benz газорозрядним (а не рідкокристалічним) дисплеєм та фантастичною якістю звучання! Випускався він із 1992 по 1996 роки.

Ще одна цікава історія співпраці Mercedes-Benz із японцями періоду 1995-1996 років, а саме – з JVC. Японській компанії дозволили створити клону чергового покоління Becker Mexico, і в результаті з'явився апарат під назвою JVC KD-NX-1R.

Обидва апарати були дисковими, з передніми відкидними панелями і, що важливо, вже з навігацією, вбудованою в основний корпус магнітоли – без будь-яких додаткових виносних блоків. Продавали диски з картами – і в слот магнітоли вставлявся або музичний CD, або навігаційний. Слухати музику з диска під час роботи навігації можна було, але тільки із зовнішнього чейнджера, яким вміла керувати магнітола. Проте радіо паралельно з навігаційними підказками працювало – звучання станції приглушалось, коли навігація подавала водієві свою команду.
Японці зробили свій варіант трохи відрізняється за формою кнопочок і ручок, але, по суті, це було те саме. І цей Becker, і його клон від JVC не ставилися на конвеєрі Mercedes-Benz, а монтувалися як дилерські опції для 124-го рестайлу, 140-го рестайлу та 210-го.

Незважаючи на масштабність, наша стаття захопила у кращому разі третину колекції Дмитра – багато має нюанси, важливі лише фахівцю і не надто виразно для тих, хто не копає настільки глибоко і кому достатньо для розширення кругозору ознайомитись із незвичайним хобі поверхово. Багато що ще знаходиться в процесі реставрації – наприклад, дуже цікаві моделі з вбудованими телефонами та сім-картами здорового формату 1FF. Але головне, що, навіть незважаючи на заздалегідь закладені в умови колекціонування обмеження за тимчасовим періодом, кінця і краю збиранню немає і не видно. за все життя силами однієї людини вдалося зібрати все в одному місці!