Lexus LC 500h: спортивний автомобіль на кожен день

Це тест міг би не відбутися, тому що якийсь час тому я вже практично дозрів, щоб замовити собі із США Dodge Challenger. Але колеги порадили придивитися ще й до Lexus. І незважаючи на протилежну філософію цих моделей, за критеріями наявності заднього приводу та використання в ролі авто вихідного дня я спокійно міг дозволити собі їх порівнювати. Так і почалося.

Потрібно відразу відзначити, що я не фанат японського автопрому, та й взагалі ніколи не думав про такий автомобіль, як Lexus LC. Проте мені стало цікаво, що він собою уявляє. Крім того, настала можливість взяти цей LC на довгостроковий тест. Забігаючи наперед, скажу, що це купе мене дуже здивувало. Тим більше, з огляду на те, в яких умовах мені довелося його тестувати.

Під час тесту мені дуже хотілося зрозуміти, до якого класу належить цей автомобіль: суперкар, спорткар чи Gran Turismo? Також цікаво було дізнатися, чи годиться це купе, щоб використовувати його як повсякденний автомобіль, чи це все-таки варіант для «особливих випадків». А ще мені хотілося знайти переваги (або недоліки) цього Lexus перед Porsche або Maserati, а також зрозуміти, чи є сенс порівнювати його з Mercedes або BMW.

Щоб відповісти на всі питання, я вирішив випробувати цей Lexus сімейною подорожжю до Карпат. Так, речі двох дорослих та двох дітей у багажник об'ємом 175 літрів, звичайно ж, не помістилися. Тому ми взяли із собою все найнеобхідніше, а решта багажу вирушила службою доставки.

Лінь читати? Дивіться також відео-тест Lexus LC 500h :

З огляду на специфічну форму кузова, я не був певен, що навіть дітям позаду буде зручно. Особливо в контексті майбутніх переїздів. Але молодші пасажири, сівши у свої дитячі крісла, в дорозі не відчували жодних незручностей. Подібні автомобілі більше орієнтовані на тих, хто сидить спереду, але задній диван тут все ж таки оснащений кріпленнями Isofix, тому з установкою дитячих крісел не було жодних проблем. Ще перед тим, як вирушити на Lexus LC в далеку подорож, я переживав, що величезні 21 диски і низький кліренс можуть стати проблемою і не дозволять мені дістатися туди, куди я захочу. Все ж таки йдеться про подорож у гори. Але саме кліренс мене приємно здивував, хоча про це пізніше.

Походження моделі

Історія Lexus LC розпочалася наприкінці двохтисячних років. На той час бренд показав світові концепти свого першого суперкара LFA з мотором V10 від Yamaha. Виходом цієї моделі японський виробник довів, що автоспорт для Toyota – далеко не минуле.

З комерційної точки зору витівка з випуском моделі LFА була провальною. Усі 500 випущених суперкарів було продано на збиток. Проте імідж компанії різко злетів. Користуючись цією обставиною, у 2012 році Lexus показав концепт LF-LC. Багато хто в ньому розглянув громадянського наступника суперкара LFA. Чотири роки практично без змін в серію запустили вже модель LC.

Двигуни та технології

Спочатку під капот встановили 5.0-літровий двигун V8, який видавав 477 кінських сил. Потім лінійку силових установок поповнив сучасніший спортивний гібрид. Саме таким двигуном оснащений тестовий автомобіль – LC 500h. Відразу варто зазначити, що тут застосовано зовсім іншу гібридну технологію (порівняно із «звичайними» Lexus). Як мінімум, тому, що тут дві коробки передач.

Але головне, що вже тоді у публіки виникло важливе питання, відповідь на яке досі невідома. Що ж це за автомобіль: суперкар, спорткар чи Gran Turismo? Виробник спочатку заявив, що це купе варто класифікувати як розкішний GT. Адже відносно скромна динаміка не дає шансів Lexus LC безпосередньо змагатися з ультимативними спортивними автомобілями. Але водночас японські інженери оснастили цей автомобіль такою кількістю суперсучасних та дорогих технологій, що цьому купе, як мені здається, якось тісно серед «шосейних яхт» Гран Туризмо.

Кузов тут наполовину складається з карбону. Шасі повнокероване, як у BMW та Porsche. Також у Lexus LC практично ідеальна розважування по осях та низький центр тяжіння, як і у моделі LFA. А ще тут встановлений диференціал Torsen, що самоблокується, в задній осі і рульове управління зі змінною гостротою. Вишнею на торті можна вважати унікальну підвіску з адаптивними амортизаторами, яка здатна подарувати спортивний драйв та комфортну їзду одночасно. Але головне, що все перераховане вище – це не порожні слова: автомобіль дійсно відмінно їде і чіпко тримається за дорогу. При цьому він чудово управляється і дарує емоції, яких ми вже давно не чекаємо від японського автопрому.

Цікаво, чому цей, здавалося б, майже бездоганний Lexus так і не став бестселером? Адже він зустрічається набагато рідше, ніж якийсь Porsche 911, Audi RS або BMW M-серії. На мою думку, японці тут просто не хочуть грати за загальними правилами. Адже погодьтеся, вони могли оснастити цей автомобіль якимось спортивним, але смиканим «роботом» та launch-контролем. У результаті LC міг би демонструвати розгін до 100 км/год за якісь 4 с (а не за 5, як зараз). Але японські інженери вирішили акцентувати увагу саме на комфорті та надійності. А цільова аудиторія цієї ідеї не зрозуміла, звернувши увагу на відносно скромні динамічні показники.

Та ще й з маркетингом, як на мене, теж не доопрацювали. Адже для того, щоб цей автомобіль був помітний не тільки в Японії, його мали показати в якомусь блокбастері на кшталт одного з фільмів бондіани або в черговій серії «Форсажу». Але синій LC 500 з'явився лише в черговій екранізації фантастичного коміксу від Marvel “Чорна пантера”.

Та й собівартість цього автомобіля зашкалює. Що логічно з огляду на технології, які сюди впровадили інженери. Тому ціна тут точно не нижче, ніж у історичних лідерів цього класу. В результаті більшість потенційних покупців або взагалі не чули про цю модель, або просто не очікували від Lexus нічого по-справжньому визначного. На нашому ринку через високі мита на 5.0-літрові LC за автомобіль просили приблизно 120-140 тис. доларів. Тепер дещо змінилося, і добре оснащений LC можна придбати за ціною від 88 до 115 тис. (на момент виходу тесту — Infocar.ua). Так що виходить, що ціна цього Lexus не більша, ніж у якогось Mercedes E-Coupe або BMW 8-ї серії, але тільки з базовими моторами.

Тут встановлена ​​не така гібридна установка, як у інших моделей Lexus. Перед інженерами стояло завдання побудувати перший спортивний гібрид Toyota, і в певному сенсі це вийшло. За основу було взято гібридну установку від Lexus GS з бензиновим 3.5-літровим мотором і планетарним варіатором. Але тут між цією зв'язкою та колесами додали ще одну коробку – чотириступінчастий гідротрансформатор. Крім того, електромотор та батарею замінили на більш легкі, компактні та продуктивні. У результаті вийшов перший у світі Multi-Stage Hybrid.

Все це вилилося в більш швидке перемикання передач, а діапазон передавальних чисел став значно ширшим. При відносно невеликій потужності в 360 л. с. автомобіль демонструє покращену динаміку та меншу витрату. Але важливо також, що Lexus LC отримав ті самі заповітні звуки та ривки при перемиканні, яких так не вистачає у звичайних гібридах. Кожна з чотирьох передач гідротрансформатора мультиплікується трьома віртуальними передачами варіатора. Фактично така технологія дозволяє заявляти, що загальна кількість передач тут – 12. Але здається, японці посоромилися, тому виводять на панелі приладів значення лише до десяти. Імовірно, щоб таким чином підкреслити: гібридний LC практично не поступається бензиновим, де реально встановлено десятиступінчастий “автомат”.

А ось у динаміці особливого прориву не сталося. Для початку варто сказати, що раніше найшвидшим гібридом в модельному ряду Lexus був GS 450h. Той автомобіль розганявся до першої сотні за 5.9 с. Звичайно ж, гібридний LC суттєво покращив його показники, розганяючись (за паспортом) за 5 с. Але багато хто від таких технологій і чималої ціни очікували більшого.

Мені вдалося на LC 500h розігнатися до 100 км/год лише за 5.5 с, але це було в період 30-градусної спеки. У будь-якому разі відчувається дуже велика втрата на старті, яку, знову ж таки, можна було б компенсувати супершвидкісним «роботом» та launch-контролем. Так, дві тонни маси гібриду дають про себе знати (навіть незважаючи на використання магнію та карбону у великій кількості). З іншого боку, як тільки автомобіль набирає 30 км/год та сигнал працюючого traction-контролю гасне, ми отримуємо щось зовсім інше. Тепер це ніби й не гібрид зовсім. LC 500h дуже соковито розганяється, ритмічно перемикаючи передачі, а в динаміках шалено дзижчить приємний звук двигуна. Гібридне купе готове за 22 с розміняти 200 км/год.

Під час запуску у виробництво цієї моделі японські інженери говорили, що це перший гібридний Lexus, який готовий загнати шини у пробуксування. Але інтелігентні налаштування електроніки повністю не відключаються, а складна схема передачі моменту до колес, на жаль, не дозволяє перетворити Lexus LC на справжній автомобіль для дрифту. Мабуть, японці просто не розуміють, навіщо гібриду така особливість. Адже йому призначено підкорювати зрілішу, інтелігентну аудиторію в Європі. Напевно, з цієї причини тут принципово заглушили вихлопну систему.

Безперечно, є маса поціновувачів такого підходу, але гібридний автомобіль ніколи не стане мрією вчорашніх дворових хуліганів. Для них є інший LC, 5.0-літровий. Ось там вже спеціально налаштовані заслінки вихлопної системи та звуковий модератор на впуску створюють зовсім інший ефект. Крім того, під капотом встановлено V8 потужністю майже 500 л. с. На відміну від гібрида, цей «монстр» легко підтверджує свій розгін у 4.7 с до 100 км/год. До позначки 200 км/год він розганяється менш ніж за 20 с. Звичайно, витрата палива при цьому вже понад 20 л/100 км, і на повному баку ви навряд чи проїдете хоча б 600 км. Але завдяки моменту, що крутить, в 540 Нм і, так би мовити, прямого зв'язку двигуна з колесами цей автомобіль вже є серйозним претендентом на роль знищувача покришок.

Екстер'єр

Цей автомобіль притягує погляди всіх оточуючих: як пішоходів, і водіїв. Та й взагалі мені здається, що це найкраще намальований японцями автомобіль за останнє десятиліття. У LC є якась незрозуміла магія. Не знаю, як це пояснити, але, на відміну від більшості дорогих машин, на яких мені доводилося їздити, це купе притягує не ненависть, а позитив. Усі фотографують LC, дивляться йому услід і проводжають посмішкою. Секрет такої поведінки оточуючих мені невідомий.

Але головне, що це купе дуже дорого, навіть у білому кольорі. Зовнішність успішно доповнюють ковані диски 21 розміру (на різноширокій гумі), з-під яких видніються супорти посилених гальм. Відзначу ще карбоновий дах, складні форми кузова, і, звичайно, ні на що не схожу діодну оптику. Правда, фари тут ще зі звичайним автоматичним далеким світлом, без фірмової для Lexus матриці Blade Scan. Але світять вони дуже яскраво.

У результаті єдиним конкурентом у залученні поглядів оточуючих у цьому класі я б назвав лише Maserati GranTurismo. Але італійці з конвеєра цю модель вже зняли, а останні автомобілі давно знайшли своїх господарів. Ще сюди можна включити Aston Martin, але моделі бренду коштують щонайменше вдвічі дорожче. А ось Porsche, Mercedes-Benz і BMW, за всієї моєї поваги, вже давно перестали бути у нас чимось ексклюзивним.

Практичність

Можливо, для повної іміджевої картини тут не вистачає дверей а-ля BMW i8, що відкриваються вгору. Але з іншого боку, де ви бачили таке у японців? Ймовірно, при створенні LC спеціально відмовилися від попсової показушності саме для практичності. Це, звичайно, може стати приводом для нарікань, але робить автомобіль зручнішим у повсякденному використанні. Наприклад, кліренс тут – цілих 14 сантиметрів. Упевнений, багато хто (як і я спочатку) здивується таким показником. Адже це навіть більше, ніж у деяких «кросоверів» та люксових седанів. Не в останню чергу завдяки кліренсу мені вдалося подолати в Карпатах складні ділянки, особливо під час сильних злив, які застали нас зненацька під час подорожі. А якщо додати до цього той факт, що LC оснащений адаптивною підвіскою, яка практично виключає розгойдування в режимі Sport,

Після завершення цієї складної поїздки я спеціально заїхав на СТО, щоб подивитися, чи все гаразд із днищем автомобіля. В результаті жодних проблем не виявилося: все ціле, без пошкоджень, і стоїть на своїх місцях. До речі, днище автомобіля добротно захищене різними матеріалами: алюмінієм, сталлю та повстю.

Найбільш вразливим місцем у LC знизу я би закликав досить довгу передню звис. Справа в тому, що камер кругового огляду тут немає, тому передній розмір практично не відчувається. Але назад можна здавати впевнено: там є камера.

Я думаю, що гібридний LC – це бездоганний автомобіль для подорожей. По-перше, середня витрата за весь час поїздки у мене склала 12 л/100 км. При цьому варто сказати, що швидкість мого пересування була високою, а я обганяв практично все, що було помічено. Запас ходу при об'ємі бака 82 л при спокійній їзді дорівнює майже 1000 км. У комфортному режимі автомобіль веде себе тихо та плавно.

Інтер'єр

Головною деталлю інтер'єру я назвав би дверні карти. Коли вперше на них дивишся, то одразу хочеться до них доторкнутися. Вони просто неймовірні за своїм зовнішнім виглядом та матеріалами. Тому коли ви тільки сідаєте всередину, то вже під враженням. Оббивка сидінь за тактильними відчуттями більше нагадує замшу, ніж алькантару. Думаю, що вона є ключовим елементом в оформленні салону LC. Адже він настільки приємний, що змушує вас не помічати інші, не люксові деталі. Як, наприклад, недорогий на вигляд шкірзам на верхній частині передньої панелі.

З іншого боку тут відносно мало пластикових деталей, які уніфіковані з іншими моделями бренду. Кожен елемент акуратно обшитий якимось матеріалом. При цьому все супроводжується ідеально рівним рядком, а складання монолітна і міцна. Але знову-таки не варто забувати, що це автомобіль від японського виробника, тому місцями можна (і навіть потрібно) прискіпуватися до дизайну, підбору колірних рішень і, звичайно ж, до мультимедійної системи.

У представництві Lexus вас запевнятимуть, що «мультимедійка» тут зрозуміла та логічна. Потрібно лише небагато часу, щоб до неї звикнути. Але справа в тому, що за місяць, проведений з LC, мені так і не вдалося звикнути до алгоритму роботи налаштувань цієї системи.

Є і хороша новина – всі основні функції винесені на hard-кнопки, тому вам не доведеться часто вдаватися до використання дисплея. Один раз потрібно буде підключити телефон по Bluetooth, а також активувати автоматичний режим вентиляції сидінь. Правда, Apple CarPlay поки що недоступний (ця функція з'явиться лише на моделях 2020 року). Як на мене, це велика вада, тому що користуватися штатною навігацією тут дуже незручно.

А от щодо аудіосистеми, то з цим тут, м'яко кажучи, все в повному порядку. Звучання композицій у Lexus LC 500h незрівнянно завдяки аудіосистемі Mark Levinson За спецзамовленням від Lexus її компоненти спеціально полегшені на 30% порівняно з іншими моделями. Кожен динамік скинув по 100 грамів ваги, але як звук така дієта ніяк не позначилася. Змусити добре звучати маленький салон так само складно, як і надвеликий. Але в цьому випадку інженери добре проробили свою роботу.

Цифрова панель приладів оснащена динамічним «колодцем», як у моделі LFA. Це фірмова фішка Lexus, яка виглядає дуже здорово. Але до шрифтів на панелі у мене є претензії.

Здорово, що вся середня вертикальна частина торпедо прикрита склом. Виглядає це цікаво, при цьому скло не створює відблисків і не дряпається. А ще салон має в своєму розпорядженні дуже делікатне підсвічування.

Зі зростанням у 193 см у багатьох купе у мене бувають проблеми з посадкою або за висотою, або за шириною. Але салон LC у цьому плані дуже продуманий, тому я з легкістю знайшов зручне положення. Навіть незважаючи на те, що крісло оснащене досить невеликою (порівняно з тим же Porsche) кількістю регулювань. Тим не менш, сидіти тут зручно, а вентиляція працює чудово.

Драйв

За неймовірний баланс їздових характеристик я просто закоханий у цей автомобіль. З огляду на його клас скажу, що пересуватися на Lexus LC комфортно, навіть незважаючи на величезний розмір колісних дисків. При цьому купе добре управляється і тримається за асфальт настільки міцно, як вам може знадобитися це в 99% ситуацій. Наприклад, за свою поїздку складними дорогами Карпат я жодного разу не вперся в межу можливостей підвіски та гальм. Звичайно, я не відчував машину в надекстремальних ситуаціях і не намагався перегнути палицю (та й динаміка цього автомобіля все ж таки не порівнянна з суперкарами). Але водночас і не відмовляв собі у задоволенні. Звичайно, відчувається, що гібрид важкий, але це ще більше додає до сприйняття автомобіля як добротного.

Від Lexus я спочатку очікував комфорту. Але був упевнений, що інженери цим комфортом повністю зіпсують весь драйв. А в результаті цей автомобіль став для мене чимось іншим, а не просто Lexus. Якимось іншим виміром.

Підвіска дуже добре відпрацьовує великі нерівності. Буває, навіть із розгону влітаєш у якусь яму, але при цьому немає відчуття пробою. Також і дрібна крокрень йде непомітно. Але зрідка, коли потрапляєш на якийсь середній профіль (особливо в місті), починаєш замислюватися, що 21-й діаметр дисків – це все-таки забагато. Альтернативою йому є 20-ті – базові – диски, причому вони також ковані. А це – величезна перевага у боротьбі з безпружинними масами.

Конкуренти

Як я можу так розхвалювати LC, якщо знаю, що таке Porsche та їздив на 992 кузові? Все дуже просто. Porsche 911 це ультимативний спорткар. Хоч і щоденний з топових спорткарів. А Lexus LC – це найкрасивіший повсякденний автомобіль із дуже непоганими можливостями спорткара.

Звичайно, Lexus програє Porsche на треку. Японський автомобіль важчий, і він просто не наздожене «німця». Він не увійде з Porsche в один поворот і не встигне так само ефективно загальмувати. Ось за цю упевненість багато хто вибирає Porsche, але потім розплачуються надмірно гострим кермом і коробкою, а також (відносним) відсутністю шумоізоляції.

Все це можна перетерпіти, якщо їздиш на такому автомобілі два дні на місяць або є можливість заїхати на якусь гоночну трасу на кшталт Нюрбургрингу. Але з цих двох автомобілів я не вибрав би 911-й, наприклад, для подорожей. І не через те, що Porsche суттєво дорожче. Мені просто хотілося б частіше сідати за кермо такого неординарного автомобіля, який би, безперечно, завжди опинявся у центрі уваги. І отримуючи задоволення від драйву, я хочу насолоджуватись усім іншим, а не йти на компроміс.

Цікаво складається ситуація з конкуренцією Lexus та BMW. Справа в тому, що японці почали розробляти модель LC наприкінці двохтисячних. Саме тоді вони брали за приклад BMW 6 Series. Вони не приховували, що надихали саме ця німецька модель. Але тільки свій LC японські інженери хотіли зробити краще – м'якше та комфортніше, врахувавши всі недоліки BMW.

Але, як це часто буває у японців, процес затягнувся, і баварці встигли випустити ринку вже 8-ма серія. І тепер ситуація складається таким чином, що ніколи ще Lexus та BMW в одному класі не були настільки близькими до одного. Звичайно, вони далеко не однакові, і між ними в деяких аспектах, як і раніше, ціла прірва. Особливо щодо мультимедійної системи, яка в BMW мало не досконала. Але вся справа в тому, що тепер BMW стала набагато м'якшою і комфортнішою, ніж раніше.

При цьому в арсеналі німецького купе є низка переваг. Наприклад, наявність ультимативного двигуна у версії M850i. Це 4.4-літровий V8, котрий розганяє автомобіль за паспортні 3.7 с, що Lexus не під силу.

Але аргументи як це розбиваються про різницю в ціні. Справа в тому, що ціни на купе 8-ї серії в абсолютно базовій комплектації з 3.0-літровим двигуном, заднім приводом і динамікою, як у Lexus LC 500h, тільки починається з позначки 100 тис. євро. За версію M850i ​​доведеться віддати не менше 120 тис. євро. А якщо укомплектувати модель можна порівняти з Lexus LC, вийде вже 140-150 тис. євро.

А ще у Lexus є одна незаперечна перевага. Ціни на офіційний сервіс для цього автомобіля просто кумедні. Лише близько 200 доларів вам обійдеться ТО на 15 тис. пробігу. За ТО на 30 тис., що включає заміну всіх фільтрів та рідин, ви віддасте близько 600 доларів. І дозвольте мені навіть не говорити, скільки коштує обслуговування Porsche!

Додамо до цього списку ще й надійність Lexus, яка завжди була на голову вищою, ніж у конкурентів. Думаю, це єдиний автомобіль у класі, здатний без особливих проблем проїхати не менше ніж 150 тис. км. Хоча ідеалізувати бренд у цьому плані також не варто, адже зараз ламається все, і навіть Lexus — не виняток.