Що краще: Mitsubishi Pajero Sport чи старий Pajero 4?

7500 км по Російській Півночі: Двіна, Пінега та Біле море. У цих місцях досі люблять прості та надійні автомобілі, адже дороги часто дуже погані. А чи такий Pajero Sport з модним дизайном і напханим електронікою? Адже, як відомо, з кожним поколінням нові автомобілі стають дедалі штучнішими і більше пристосованими для асфальту. От і перевіримо.

За час подорожі вдалося покататися абсолютно різними дорогами від ідеальної траси до грунтовок і бездоріжжя. Тепер про машину можна сказати все.

Почнемо із зовнішнього вигляду. Не приховую, але Pajero Sport мені подобається, починаючи з першого покоління. У цьому ж він перетворився на краще. Агресивний передок із прищуром фар та багато хрому, потужний бічний силует. Виглядає динамічно.

Але підійдеш ззаду, то відразу увагу привертають ліхтарі. Хотілося б бачити їх іншими, та бампер виступає за кузов. Це справа смаку, комусь подобається, комусь ні. Незабаром буде рестайлінг і буде кращим.

Зазвичай позашляховики купують із дизелями, це дуже розумно. Я теж дотримуюсь такого підходу. Але є й ті, хто не любить дизеля принципово. На цей раз у нас під капотом 3 літри бензин V6 209 к.с. та 279 Н.м. Це теж новий двигун, як і дизель. Їде бадьоріше за старе трилітрове і витрачає менше палива. Звук шістки хороший, трасою не складають складності обгони. Динаміка цілком собі.

Коробка автоматична нова, 8-ступінчаста, що несподівано. Передачі м'яко перебирає. На трасі на 8 передачі при 90 км/год обороти двигуна лише 1500, 110-1900, 130-2200. Витрата при їзді трасою при 110 від 10-11 літрів. У місті 15-18+. Якщо кататися лісовими дорогами то 20 л. Економічніше, ніж Паджеро 4 з 3 літрами, але дизель тут був би все одно краще.

На ходу автомобіль відчувається не таким тяжким, як Pajero. В управлінні Sport щось середнє між кросоверами та старим Паджеро. Керувати набагато простіше, машина легше слухається керма і не так крениться. За мірками позашляховиків, звісно.

Кермо, після кросоверів здається “довгим”. З плюсів – хороший зворотний зв'язок, зрозуміло, що відбувається з машиною і де її межа. Якщо за нього вийти, то відразу вистачає стабілізація і душить замет у зародку.

На асфальті відмінна плавність ходу , м'яко та комфортно. Їдеш собі вальяжно по трасі, але як тільки почнуться нерівності середні та великі, то починає трясти. Якщо це велика низка нерівностей на ґрунтовці, то доведеться скинути хід, хитає. Рама дається взнаки.

Загалом позашляховики – це жодного разу не для перегонів, а для спокійного водіння. Головне, що він може тебе довезти набагато далі. Що на бездоріжжі? Тут стоїть старий добрий super select II з режимами від заднього приводу до знижувальної передачі. Трансмісія себе й так добре зарекомендувала за десятиліття. Серед позашляховиків та пікапів це, мабуть, найкраща у стоку, що є на сьогодні.

На відміну від однокласників, на Pajero Sport можна їздити на повному приводі завжди. Загалом, взимку це must have. А в подорожі 4х4 нагоді на глинистих грунтовках. На задню вісь за промовчанням передається 60% потужності. У цьому поколінні з'явилася система допомоги на спуску та 4 позашляхові режими: від бруду до піску.

Любителям Паджеро це здасться надмірністю, головне, що залишилися жорсткі блокування диференціалів плюс знижений ряд. Які довелося використати неодноразово. Цього літа було багато дощів, вода в річках піднялася, дороги сильно розвезло. Та так, що там, де їздили легковики, зараз їздять лише позашляховики.

Включаємо всі блокування перед небезпечною ділянкою та вперед. Нічого складного, головне не зупинятися, бо навіть із таким позашляховим потенціалом у невелику гірку вже не рушитиме. Дуже слизький бруд, а шини АТ в момент замилюються. Загалом, без МТ гуми в засадні місця краще не потикатися поодинці.

По геометричній прохідності все непогано, задня підвіска з великим ходом відірвати колеса від землі складно. На фото вичерпано далеко не весь запас ходу. У Pajero Sport дорожній просвіт в 218 мм, кут в'їзду 30, а з'їзду 24. Паджеро 4 був все ж таки краще.

Світло фар повністю світлодіодне. Світлять яскраво, але ближній світить ближнім, хочеться далі. Відразу згадується потужний прожектор, який був у Паджеро 4, от сюди б такий.

Інтер'єр виглядає сучасно, дизайн цілком можна порівняти із зовнішнім виглядом. Дивно, але кнопка старту двигуна розташована ліворуч від керма, як у спортивних автомобілях. Оглядність хороша. Місця не так багато, в порівнянні з Pajero 4. Але як зручно за кермом, тут салон дійсно не сильно відрізняється від кросоверів. Шумоізоляція хороша, при 110-130 км/год можна розмовляти із задніми пасажирами, не підвищуючи голосу.

Передачі можна перемикати і пелюстками на кермі, але мені це надмірність у позашляховику. Кермо з розсипом кнопок: музика, гучний зв'язок та круїз. Він тут активний, машина сама пригальмовує та розганяється. У потоці це дуже зручно, машина сама їде за попереду. Але якщо зупинився, то система пищить і через пару секунд відключається, далі машина їде далі, що стоїть попереду… Дивна настройка, чому не можна було тримати гальмо автоматики, а коли машина попереду рушила попереджати про це?

Мультимедіа добре знайома з усіх моделей Mitsubishi. Проста та функціональна. Музика грає класно та басисто. Камери по колу, причому передню можна включити додатково під час паркування. Навігації штатної немає, користуєшся Android Auto та Apple CarPlay. Найкрутіше це виводити супутникову картку. Відразу видно де доріжки, як під'їхати. Для мандрівок крута штука. Ще крута функція – це розетка на 220V. Ура, тепер можна заряджатися як удома, працювати з ноутбуком у дорозі.

Сидіння зручні, профіль спинки вдало підібраний, довга подушка. Для повного щастя не вистачає регулювання попереку. Обидва крісла електрифіковані. Є підігрів, включаючи кермо. Загалом все добре, а задній ряд підкачав.

Він розташований низько до підлоги. Сидиш, піднявши коліна. У дальній дорозі це незручно для високого та середнього зростання пасажирів. Ступні під сидіння не просунути. Що поробиш, рамна конструкція, не забуваймо, що Pajero Sport і пікап L200 на одній базі. Зі зручностей спинка сидіння нахиляється, можна покемарити в дорозі. Є підсклянники, пара юсб роз'ємів, підігрів сидінь та окремий блок вентиляції з кондиціонером.

Багажник величезний і правильної форми. Підпіла, як у Паджерік тут немає. Місце з'їло запасне колесо. Багажник для подорожей, що потрібно. У нас він був заповнений під самий дах, левову частку з'їв човен із мотором. Складаєш задні сидіння, утворюється величезний відсік, можна багато чого забрати. Але спати незручно, так як сидіння складаються по-старому коником. По довжині виходить 1,6 м.

Підведемо підсумки. Порівняно з Pajero 4, Pajero Sport модніше, менше розміром і салоном, але краще оснащений і їде полегше. А загалом машина класна вийшла для подорожей. Дизайн крутий, багажник величезний, їде добре, тільки б поліпшити плавність ходу на нерівностях. Бо дороги в провінції залишають бажати кращого. Позашляхові можливості у стоку радують, особливо якщо додати МТ гуму. Для моїх подорожей Pajero Sport з дизелем був би саме те.